Лінгвокультурний концепт ДЕТЕКТИВ

У синонімічному ряді найменувань, що позначають детектива, виділяється провідне слово (домінанта), яке є носієм головного значення – detective. До базової (ядерної) частини синонімів слова detective входять офіційні, стилістично нейтральні найменування детектива, які мають оцінної характеристики, такі слова, як investigator, inspector, policeman, officer, sheriff, constable. Ці офіційні, стилістично нейтральні назви детектива становлять першу групу синонімів, які реалізують лінгвокультурний концепт детектив.

Найчастішим найменуванням детектива є іменник detective, утворене від дієслова to detect (помічати, відкривати, виявляти; розкривати, розслідувати злочин). Дієслово to detect є пізнім латинським запозиченням і з'являється у XV столітті у значенні виявляти, відкривати, розкривати, викривати. У ХVІ Беку з'являється значення розкривати таємницю. У XV столітті утворюється віддієслівне іменник detection, що позначає розслідування. Вперше слово detective вживається в XIX столітті в словосполученні detective police (man) значенні детектив, поліцейський. Надалі (внаслідок еліпсису) словосполучення скорочується до detective.

Іменник detective a англомовних словниках визначається як поліцейський офіцер, який розкриває злочини з метою затримання злочинця, а також як особа, найнята для збору інформації про когось чи щось. Так, детектив може працювати на державну структуру та займатися приватним розшуком. Іменник detective у розмовній англійській мові означає агента розшукової поліції, детектива, детектива; у юридичній лексиці – співробітника розшукової поліції, співробітника кримінальної поліції